Подробно т.н. "Провокация Зенона" описана в книге: Igor Hałagida, Prowokacja „Zenona”. Geneza, przebieg i skutki operacji MBP o kryptonimie „C-1” przeciwko banderowskiej frakcji OUN i wywiadowi brytyjskiemu (1950-1954), Warszawa 2005.

"Зенон" - настоящее имя - Леон Лапинский (1913-1990(?), также агент "Богуслав", "Богуныч".

До сентября 1947 г. Леон Лапинский был референтом СБ III округа ОУН.

По профессии - учитель математики. С ОУН начал сотрудничать, вероятно, в 1939. Игорь Галагида сообщает, что "ему приписывают" сотрудничество с немецкими оккупационными властями и даже ликвидацию с помощью гестапо львовской сети Гвардии Людовой, польской антифашисткой организации. (Hałagida, с.67-69). Однако доказательств этому нет.

Весной 1945 украинская сеть ОУН была разделена на два "надрайона": Лиман и Левада. Лапинский становится референтом СБ надрайона Лиман. (Hałagida, c.69-70). В его функции входила проверка лояльности членов организации и наказание разоблаченных провокаторов. Сам Лапинский признавался, что утвердил 10 смертных приговоров, 5 из них - членам организации. Установлено, что с июня 1945 по сентябрь 1947 подконтрольные ему структуры на территории III округа ОУН привели в исполнение, по меньшей мере, 50 смертных приговоров.

27 июня 1948 на территории Чехословакии в составе группы из 5 подпольщиков при попытке бегства на Запад Лапинский был арестован. Из Чехословакии арестованных отправили в Варшаву. В Варшаве четверо попутчиков Лапинского были казнены. (Hałagida, с. 73) Сам Лапинский избежал этой участи.

Остается вопросом, когда Лапинский начал сотрудничество с МБП (Министерством безопасности Польши). Есть подозрения, что он контактировал с коммунистическими группировками в Польше до 1939. Поэтому нельзя исключать, что арест группы перебежчиков в Чехословакии - это результат его предательства. Но установлено, что 5 октября 1948 Лапинский подписал обязательство о сотрудничестве с МБП. Помимо прочего, Лапинский обязался разоблачать и выдавать всех известных ему членов ОУН-УПА: "Все порученные мне задания... обязуюсь лояльно и добросовестно выполнять, а также соблюдать секретность". Следует отметить, что в своей работе Лапинский безупречно соблюдал взятые на себя обязательства.

Уже в первые дни "сотрудничества" по наводке Лапинского МБП арестовало 15 человек, и благодаря этим арестам была получена информация о 117 членах организации: 60 - в разных зонах оккупации Германии, 6 - в СССР, 33 - в Польше и 18 - в странах Западной Европы.

О сотрудничестве Лапинского с органами МГБ СССР до сих пор почти ничего не было известно. Установлено, что Лапинский выдал всех известных ему подпольщиков в Галиции и на Волыни. Галагида допускает, что Лапинский был известен МГБ под именем "Богуныч" ("Bohunycz") и знал несколько высокопоставленных функционеров МГБ.

На основании Документа можно утверждать, что МГБ СССР было в курсе всех деталей операции с Зеноном. Это говорит о высоком уровне кооперации спецслужб СССР и ПНР. Можно допустить с большой степенью вероятности, что в этой операции польским службам безопасности, которые в конце 40-х все еще находились на этапе становления, была отведена подчиненная роль.

labas

Моя расшифровка

Кілька завваг відносно характеру і дії організації.

1.      В загальній опінії організація СБ належить до типу організацій скрайньо націоналістичних й антидемократичних. У внутрішній побудові спирається на засадах, відомих цього роду організаціям, як зберігання провідницької системи, плекання культу провідника, сліпої виконності наказів, нетолерантність до іншої думки і тп.

2.      На зовні організація виявляє тоталітарні тенденції, що таке виразне:

а/ в нетолерантності до іншої думки,

б/ прямування до опановування всього життя неморальними засобами наклепів, ненависти а навіть погроз та терору,

в/ в розумінні влади в державному устрої, як влади одної партії, а слід за тим однієї людини «провідника».

3.      В своїй діяльності організація виявилась неморальною, при чому ні моральні закони ні цивільні позитивні закони не мають для неї значення. На цьому відтинку відомі такі речі, про які загально говориться, як:

а/ терор, застосовуваний членами організації головно т.зв. служби безпеки відносно людей інших політичних переконань та людей безпартійних, які відмовлялись бути сліпим знаряддям політики партії С.Б. – табори.

б/ цькування, лайки, брехні на сторінках преси,

в/ слідження людей, погрози відплат,

г/ крадіж людей, як напр. останній випадок з Борисом,

д/ крадіж і ліквідація людей, є відомі акти про табори Міттенвальд, Корнберг – неясна справа Петрова.

е/ побої людей, які навіть були предметом окремих процесів напр. процес Гулая, при чому організація показалась настільки неморальною, що навіть не допустила до того, щоб люди – підсудні могли покликатись на те, що діяли з доручення організаційних чинників, тобто не дала моральної опори своїм власним людям в їхній обороні, через що поставила власних людей в ролю звичайних бандитів.

є/ не пошанування тайни переписки між людьми, викраджування листів та почтової таємниці,

ж/ заклики до бойкоту преси, насильне нищення за інструкціями від провідника, розсиланими по всьому світі. Погрози та застосування терору супроти людей, які поширювали чи читали іншу пресу.

з/ крадіж чужого майна, як це стало відомим в випадку Української Трибуни, згл. напад і крадіжка в касі на Фраймані-Зброжик, Гайоха.

е/ фалшування грошей, випадок з арештованими на границі в 49 р. – 50 р.

4.      На окрему увагу заслуговує т.зв. Служба безпеки, яка діє при організації.

а/ загальне враження про неї, це те, що вона – хоч будьто би мала займатися боротьбою проти большевицької агентури, веде неперебірчиву боротьбу проти інших політичних угрупувань та окремих людей,.

б/ (НРЗБ)

в/ створюється тому враження, що сама Служба безпеки є інфільтрована большевиками і співпрацює з ними, переводячи акції, потрібні большевикам. Доказом цього, це спроба служби безпеки (НРЗБ) організації Бандери (НРЗБ), щоб вирвати їм деякі таємниці. Поширювання цих таємниць в різних формах, чим зроблено прислугу большевикам – справи Листка, Горака, Гуцула. Поширювання сплетень про людей, будьто би вони (НРЗБ).

Пізніша акція представити В.Охримовича большевицьким агентом. /Слідження, випитування людей, виготовлювання звітів про нього і розсилання тих вісток по різних країнах.

/ опубліковування невідомих документів в пресі з ціллю (НРЗБ) та довести ці документи до відома большевикам – відомий документ про т.зв. становище америк. Уряду.

5.      Дивним виглядає зорганізування в США підпільної організації, що сліпо діє за інструкціями С.Банд. звідси. Зорганізування такої служби бойцями затягалися туди навіть американські громадяни. Саме існування (НРЗБ) американськими законами. Крім цього ця підпільна організація вносить такі чужі американській ментальності елементи вияву її дії, що її треба потрактувати як шкідливу.

Голосні є факти бешкетів на зборах чи вічах. Факти, де застосовується брехню, лайку, погрози. Недопускання до вислову іншої думки, (НРЗБ) є керовані С.Бандерою звідси. Це протизаконно, а крім цього це порушення америк. гостинності та шкідливе надушиття свободи, що її США гарантують своїм громадянам.

При всіх тих акціях організація Бандери части спирається на політично незрілому елементі, а ще частіше – на елементах політично підозрілих. Ширення ненависті, замішання, розсварення творить грунт для большевицької пропаганди та ворожої акції.

Коли б хотів на підставі вияву давати оцінку організації, важко було б її відрізнити (НРЗБ) організацій большевицького типу.

6.      На окрему увагу заслуговує пресова політика організації – Шлях перемоги, Українська думка /Лондон/, Українець Час /Париж/, Визвольна політика, Вісник ООЧСУ /Ню Йорк/, Гомін України /Торонто/. Тут не йдеться про критику в політичному розумінні, але, в загальному треба сказати, що весь час шириться ненависть до США, пятнується їх ворогами поневолених народів, поширюється брехня, провокації, мобілізується протиамериканську опінію в еміграційному суспільстві.

Ровно 25 лет назад, 14 сентября 1988 года в Голубом зале Жовтневого Дворца культуры Киева открылась шумная пресс-конференция, вызвавшая большой резонанс в европейских СМИ. Перед корреспондентами выступили «многолетние руководители бандеровского подполья на Украине»: львовский врач Святослав Игнатьевич Панчишин и киевский журналист Юрий Александрович Иванченко, которые поведали миру о том, как на протяжении почти двух десятков лет дурачили закордонные националистические центры, изображая «бурную антисоветскую деятельность». Их выступления прокомментировали полковник КГБ УССР К.К.Высоцкий и майор МВД Польской Народной Республики А.Минькович. Материалы пресс-конференции вышли тогда во многих отечественных и зарубежных изданиях, вызвав шоковую реакцию главарей закордонной эмигрантщины из ОУН-р. Личности И.Дмытрива, В.Олеськива, Я.Стецька и др. были засвечены в очень невыгодном ракурсе.

С.Панчишин и председатель КГБ УССР Н.Голушко

А началось все еще в конце 1960-х годов, когда польский украинец, инженер Томаш Билинский (уроженец Львова и родственник небезызвестного Р.Шухевича) в ходе своих многочисленных служебных загранкомандировок попал в поле зрения бандеровской «Службы Безпеки Закордонных Частей ОУН». В 1967 на контакт с ним вышли эсбист Захарчук, а затем один из руководителей «теренового провода ОУН Великої Британії», бывший эсэсман из Дивизии «Галичина» Илько Дмытрив. Во исполнение решений 4 «Великого Збора» ОУН (1968), остатки заграничной бандеровщины решили активизировать свою работу. Так умер законопослушный польский гражданин и появился завербованный агент ЗЧ ОУН «Адам», он же «Евген», он же «Стефан». В ходе неоднократных встреч с главарями ОУН Степаном Ленкавским (1972), Ярославом и Ганной-Евгенией Стецько (тогда она так называлась) Билинский бодро рапортовал им о встречах и контактах с сыном Р.Шухевича Юрком, львовскими диссидентами Калинцами и о разворачивании своей нелегальной сетки в Польше, за что и получал соответствующее вознаграждение: определенные денежные суммы, «Золотой крест ОУН», «Серебряную медаль имени С.Бандеры», а также титулы «проводника ОУН в Польше», «заместителя главного проводника ЗЧ ОУН» и «члена руководящего ядра Центрального провода ОУН». Ах, не знала вся эта компания, что в оперативном деле «Центр» МВД ПНР первый документ про активного «Адама» был датирован еще 2.06.1967.

Документальное продолжение этой истории (http://yadocent.livejournal.com/50648.html) от нового френда oleg_butenko